Залишаючи без змін апеляційну постанову і відповідно в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, Вищий господарський суд України виходив з того, що орендар має переважне право перед іншими суб»єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди на новий термін, якщо він належним чином виконував зобов»язання за договором оренди.

Однак, Верховним Судом України такий висновок судів визнано помилковим та зазначено, що відповідно до ч.1 ст.285 ГК України орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об»єкт іншій особі. Задоволення позову лише з тієї підстави, що позивач належно виконував зобов»язання за договором оренди, є недостатнім для надання йому переважного права на продовження строку його дії.